Тодор Стоянов Бурмов
| Тодор Бурмов болг. Тодор Стоянов Бурмо̀в | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 17 липня — 6 грудня 1879 року | |||
| Монарх: | Олександр Баттенберг | ||
| Попередник: | Посаду започатковано | ||
| Наступник: | Васил Друмев | ||
| Народження: |
2 січня 1834 Габрово, Габровська область | ||
| Смерть: |
25 жовтня 1906 (72 роки) Софія, Болгарія | ||
| Національність: | Болгарин | ||
| Країна: | Болгарія | ||
| Освіта: | Московський університет | ||
| Партія: | Консервативна партія | ||
| Діти: | Rada Danevad | ||
То́дор Стоя́нов Бурмо́в (2 січня 1834, Габрово, Османська імперія — 25 жовтня 1906, Софія) — діяч болгарського Національного відродження. Перший голова Ради міністрів Болгарії.
Закінчив Київську семінарію Духовну академію; останню — зі ступенем магістра[1].
Навчався у Московському університеті, після чого, повернувшись на батьківщину, став учителем у Габрово.
З 1860 року був у Константинополі членом греко-болгарської комісії, створеної османським урядом для пошуку шляхів вирішення греко-болгарського церковного конфлікту
У 1863–1865 роках редагував журнал «Съвѣтникъ», у 1865—1867 — «Врѣме», які мали на меті захищати православ'я та главенство Константинопольського Патріарха проти зазіхань католиків. Успіху його агітація не мала, оскільки болгари тоді прагнули до самостійності церкви.
Під час російсько-турецької війни 1877–1878 років перебував при князі Володимирі Черкаському у відділенні «Червоного Хреста»; потім був віце-губернатором у Пловдиві та Софії.
У липні 1879 року був призначений правителем автономної Болгарії князем Олександром Баттенбергом на пост голови Ради міністрів й міністра внутрішніх справ; невдовзі, у жовтні того ж року, мав залишити посаду й усунутись від державної діяльності.
1883 року був міністром фінансів в кабінеті російських генералів (після скасування дії Тирновської конституції. З 27 квітня 1881 до 7 вересня 1883 року князь Олександр був змушений ставити на чолі виконавчої влади російських офіцерів, яких він призначав головами кабінетів (щоправда вони не були стабільними і неодноразово замінювалися); потім пішов із політичного життя, зблизився з лібералами-русофілами (партія Драґана Цанкова).
Автор дослідження, присвяченого історії греко-болгарського церковного розколу[2]
- ↑ Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.). СПб, Т. VIII (1912), стор. 652.
- ↑ Т. Ст. Бурмовъ. Българо-гръцката църковна распря. София, 1902.
- Бурмов Тодор
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |